Конструктори мають намір встановити артилерійську частину від української самохідної гаубиці на лафет радянської артилерійської системи.
Тип гаубиці, що послужила прообразом для перспективної установки, не уточнюється. Однак для такої адаптації підходять три 152-мм системи: «Мста-Б», «Гиацинт-Б» та Д-20.
Попри однаковий калібр, головною відмінністю між ними є довжина ствола та тип боєприпасів, під навантаження та енергію пострілу яких конструювався лафет.
Найбільш практичним вибором під наявну артилерійську частину перспективної «Богдани-Б» мало б стати шасі «Гіацинта», яке адаптоване під співмірну енергетику та вагу казенника та ствола завдовжки 52 калібри.
Втім, не виключено, що «Богдані» можуть вкоротити ствол на 2000 мм до 39 калібрів, щоб зробити її більш компактною та встановити на легший лафет від «Мсти».
Така конфігурація підійшла б для використання бригадними артилерійськими групами, сфера задач яких обмежується меншою дальністю по фронту.
Також варто згадати і про дещо екзотичний варіант переробки старих радянських 130-мм гармат М-46 під новий калібр, який практикувала сербська Yugoimport SDPR (М-46/84) та індійський Gun Carriage Factory (Sharang).
Обидві модернізації передбачають встановлення на лафет існуючої М-46 нової артчастини зі 155-мм стволом завдовжки 45 калібрів. Така модифікація дозволяє збільшити дальність пострілу до 39 км.
Джерелом ініціативи щодо виробництва причіпної версії «Богдани» стали військові, котрі шукали систему, простішу в експлуатації та менш помітну за повноцінну бойову машину.
Водночас перспективи виробництва «Богдани-Б» паралельно з випуском її самохідного варіанту, схоже, підкріплюються дедалі більшими обсягами виробництва артилерійських стволів 155 калібру.
Наразі український ОПК випускає однойменну САУ одразу на кількох шасі у кількості понад 10 машин на місяць.
Як повідомляє SpecMachinery.com.ua, про роботу українських конструкторів над причіпною гаубицею вперше стало відомо ще в листопаді торік, однак тоді конкретні деталі проєкту не повідомлялися.
