Щоб підтримувати динаміку зростання цих цифр, необхідно розвивати зарядну інфраструктуру. Фактично, в період з 2020 по 2030 рік потрібно інвестувати від 110 до 180 млрд доларів, щоб задовольнити глобальний попит на зарядні станції для електромобілів як в громадських місцях, так і всередині будинків.
А що в Україні? Згідно з дослідженням IRS Group, станом на 1 липня 2020 року, в Україні зареєстровано близько 22 тис. електрокарів та ще стільки ж гібридів. Весь же український автопарк на 2018 рік налічував понад 6,5 млн авто.
«Фактично, в Україні всього лише пів відсотка електрокарів. І хоча на відміну від Амстердама ми не декларували про повний перехід на «нульовий викид» до 2030 року, цей відсоток однозначно буде зростати. Якщо говорити про зарядні станції, то станом на початок вересня 2020 їх чисельність досягла більше 8 тис. одиниць, що на 60% більше, ніж роком раніше. Причому пункти зарядки відкривають не тільки у великих містах, а й на трасах державного значення», – розповідає Андрій Рижиков, СEO і керуючий партнер девелоперської компанії DC Evolution.
На трьох найбільш розвинених ринках електромобілів – Китаї, країнах ЄС, а також Великобританії і США – зарядка в житлових і комерційних будівлях стане ключем до масштабування галузі. Однак без модернізації електричної інфраструктури будівель задовольнити постійно зростаючий попит на зарядні пристрої не вдасться.
«Це ж стосується і України. До слова, кілька років тому навіть в наші застарілі ДБН пробралася норма про те, що не менше 5% паркомісць має бути зарезервовано під електромобілі, а значить, і забезпечено зарядними станціями. Але мало, забезпечити електрозарядками парковки, вони повинні з'явитися і стати стандартною функцією у всіх комерційних і житлових об'єктах. Безумовно, це вимагає більш ретельного планування системи розподілу електроенергії як в самій будівлі, так і в інфраструктурі місцевої електромережі», – додає Андрій Рижиков.
Професійні девелопери вже активно освоюють це питання. Сьогодні є дві моделі: перша – девелопер сам встановлює зарядні станції, друга – девелопер залучає оператора, який системно цим займається.
«У чому основні складнощі? Їх дві: низька потужність, яку може виділяти сама зарядна станція, і відповідно низька швидкість зарядки. Наприклад, ви поставили сонячну панельку або підключилися до звичайної розетки, але заряджати вона буде тільки один автомобіль і робити це 10-12-16 годин. Є суперчарджери, які заряджають за десятки хвилин, але для цього потрібні потужності від 60 до 150 кіловат на одну зарядку. Це дуже багато. І коли таких станцій потрібно поставити десять паралельно, виходить, що необхідний мегават електроенергії», – пояснює Андрій Рижиков.
За словами експерта, тягнути потужні магістральні електричні мережі у нас дуже складно і дорого, а існуючі в дуже жалюгідному стані. Оператори розподільчих електричних мереж намагаються їх покращувати, але найчастіше це робиться за гроші тих же підключень, але не так швидко, не так добре і не в тих місця. Зарядна інфраструктури поза великими містами для електричних підключень взагалі практично відсутня.
Зараз готується черговий законопроект, який передбачає спрощення підключення до електромереж, що дозволить зробити ривок у розвитку мережі зарядної інфраструктури, а значить і більш стрімкий перехід на «нешкідливі» авто.
«До слова, кататися по комерційному тарифу на електроенергію не набагато дешевше, ніж на бензині або дизелі. Але абсолютно очевидно, що масовий перехід на електрокари неминучий, тому всі громадські центри та ЖК треба активно обладнати електрозарядними станціями. Заради інтересу, провів на фейсбуці опитування своїх підписників і друзів. 81% відсоток хотіли б придбати електромобіль. Електросьогодення вже настало», – резюмує Андрій Рижиков.
