Закон України «Про внутрішній водний транспорт», який набрав чинності з 01 січня 2022 року, ввів нову термінологію у сфері внутрішнього водного транспорту: відповідно до статті 1 Закону, внутрішні водні шляхи (далі – ВВШ) – поверхневі води (крім акваторії морських портів, судноплавних каналів та внутрішніх морських вод), віднесені Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку до категорії судноплавних.
Відповідно до статті 3 Водного кодексу України, до водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти.
З урахуванням нової термінології, постановою затверджено перелік внутрішніх морських вод і внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, з їх основними характеристиками.
Перелік містить 3 розділи:
І. Ділянки внутрішніх водних шляхів України, що включені до Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення як елементи мережі водних шляхів категорії Е, в якому наведені судноплавні ділянки ВВШ з їх межами, довжиною, габаритами суднового ходу (глибиною – з зазначенням двох рівнів води за Балтійською системою: проєктний рівень (ПР)/рівень навігаційного спрацювання (РНС); шириною та радіусом заокруглення), обмеження за висотою. Також, для гармонізації з європейськими документами, вказана класність кожної ділянки відповідно до Європейської угоди про найважливіші водні шляхи міжнародного значення. При цьому треба зазначити, що завдяки вдалому експерименту, який проводився восени 2021 року на 5 судноплавних шлюзах Дніпровського каскаду по одночасному шлюзуванню складами з двох несамохідних барж та буксира, клас судноплавних ділянок на річці Дніпро від міста Херсон до греблі Київської ГЕС підвищено з класу Vадо Vb. До цього розділу ввійшли ділянки VII класу: на Дніпрі від міста Херсон до 0-го річкового кілометра (гирло, включаючи рукав Рвач), на Південному Бузі від міста Миколаїв до 0-го річкового кілометра, а також ділянка Дніпровсько-Бузького лиману від лінії Кінбурський буй №7 – портопункт Очаків до гирла річки Дніпро;
ІІ. Інші судноплавні ділянки внутрішніх водних шляхів України, серед яких українська частина річки Дунай, ділянка верхнього Дніпра (від села Нижні Жари до державного кордону з Республікою Білорусь) та гирлові рукава (Старий Дніпро, Конка), інші судноплавні ділянки без встановлених габаритів, а також 5 водосховищ. Цей розділ сформовано з врахуванням визначення зон в Резолюції ЄЕК ООН № 61 «Рекомендації, які стосуються узгоджених на європейському рівні технічних приписів, які застосовуються до суден внутрішнього плавання». Також до цього розділу віднесені підхідні канали до причальних споруд, підтримання габаритів яких здійснюється експлуатуючими організаціями цих причальних споруд;
ІІІ. Ділянки внутрішніх морських вод, куди ввійшли, зокрема, акваторії морських портів, морські судноплавні канали та підхідні канали (з проєктними (паспортними) габаритами гідротехнічних споруд – довжиною, шириною, глибиною).
Перелік впорядковує всі судноплавні шляхи, дає змогу чітко визначити параметри експлуатаційного днопоглиблення (для підтримання гарантованих габаритів суднового ходу в межах установлених параметрів) або збільшення габаритів суднового ходу, зокрема, при формуванні плану шляхових робіт.